Історія с. Пантазіївка

Пантазіївка (1957 року з нею злилося с. Успенівка) – село, центр сільської Ради, розташоване за 30 км. на південний схід від районного центру і за 5 км. від залізничної станції Пантаївка. Населення – 768 чоловік. Сільській Раді підпорядковані також населені пункти Веселка, Троянка, Шевченкове.

В середині 18-го ст. у верхів’ях  річки Скелеватки виник невеликий хутір Скелеватий, у якому налічувалось 4-5 хат. Легенда говорить, що заснували його два козаки, які в пошуках благодатного, родючого куточку землі зійшлися зі своїми сім’ями біля високої скелі, що височіла біля лісу. І спитав той, що був роками старший:

- А що ви шукаєте в цьому безкрайньому степу?

- Шукаємо ми землю, землю – годувальницю, хочемо її орати, засівати зерном та годувати своїх дітей.

- Я, козаче, хочу того самого. Ти тільки-но подивись на цей рай, це – незвичайний степ! Земля тут пахне медом, і сонця та дощів тут вдосталь. А ця висока скеля буде захищати нас від зимових вітрів та лихих ворогів. Давай селитися разом. Як будемо дружно жити, то будемо на цій землі і воїнами, і орачами, і господарями.

- Хай буде так! – крикнули голосно обидва козаки і вдарили об землю своїми палицями, що були їм опорою в довгих пошуках земного раю. І сталося чудо: з-під скелі з’явився маленький струмочок чистої, джерельної води, що набирав сили – і ось потекла вже рівниною річка. І зрозуміли люди, що то сам Бог благословив їх на добру справу. Оселилися вони на березі тієї річки і назвали її Скелеваткою, а хутір свій – Скелеватий…

…Пройшли роки. У 70-х роках 18-го ст. власником хутора став секунд-майор Пантазій, який переселив сюди селян з Чернігівської та Полтавської губерній і перейменував його на Пантазіївку. В 1797 – 1800 рр. земельні володіння поміщика становили 3744 десятини. На той час Пантазіївка була вже селом, де проживало 669 мешканців. 1823 року вся земля Пантазія була розділена між його спадкоємцями. Успенівка заснована в 20-х роках 19-го ст. кріпаками з Орловської губернії, яких переселив сюди поміщик.

Внаслідок реформи 1861 року в Пантазіївці з 208 колишніх кріпаків чоловічої статі лише 159 одержали земельні наділи. За них треба було сплатити поміщикові 20 745 крб. Не маючи змоги платити викуп, 16 чоловік відмовилися від наділів. Разом з садибами селянам дісталося всього 463 десятини, в той час як у поміщика Пєстова залишилося 1320 десятин найкращої землі. Сільська біднота йшла до поміщика в найми.

Тяжке економічне становище та безправ’я штовхали селян на боротьбу проти експлуататорів. Восени 1905 року вони розібрали поміщицьке майно, погрожуючи розгромити маєток. Поміщик утік до Харкова. У Пантазіївку було надіслано сотню козаків, які придушили виступ. 18 його учасників на сільському сході жорстоко побили шомполами і кинули до єлисаветградської в’язниці.

Столипінська аграрна реформа призвела до ще більшого розшарування селян. У 1908 році 121 господарство мало 463 десятини землі. Але розподілялася вона нерівномірно. Розорені селяни змушені були переселятися до інших районів країни.

Важким тягарем на плечі селян лягла перша світова війна. З Пантазіївки та Успенівки на фронт мобілізували 153 чоловіки. У багатьох господарствах залишилися лише жінки. Після лютневої буржуазної революції до села повернулись фронтовики, які за допомогою більшовиків з Нової Праги  розгорнули  агітацію серед жителів села Пантазіївки. Так наприкінці 1917 року вони провели великий мітинг і закликали односельців відібрати поміщицьку землю. Земельний комітет, обраний через місяць, взяв на облік поміщицьку землю і почав її розподіляти.

В кінці 1918 року в селі встановлено Радянську владу. Але в березні 1918 року Олександрійський повіт захопили австро-німецькі війська. До села для стягнення контрибуції раз ураз заїжджали німецькі загони. Група місцевих селян у складі семи чоловік  на чолі з Г. М. Аленьковим нападали на ворожі обози, відбиваючи зброю, награбоване майно. На початку 1918 року партизани влилися до лав Червоної армії. Пантазіївці Є. Ю. Великий, С. В. Чорно мор з 1918 року воювали в партизанському загоні П. С. Ткаченка.

Після вигнання німецьких окупантів сільська біднота повела боротьбу з петлюрівцями, які в листопаді 1918 року захопили владу в селі. На початку січня наступного року за допомогою партизанів загону Ткаченка їх було вигнано з Пантазіївки.

Навесні 1920 року відбулися вибори Ради робітничих та селянських депутатів, першим головою якої став селянин Н. В.Саєнко. Першим секретарем партійного осередку пантазіївці обрали надісланого з Єлисаветграда робітника Н. М. Путятіна. 1923 року в селі створено комсомольську організацію. Розпочалося культурне будівництво на селі. З 1 серпня по 1 вересня 1923 року проходив місячник допомоги школі грамоти: селяни відремонтували шкільне приміщення, столи, лави, квартири вчителів. Було засіяно пришкільні ділянки, щоб на кошти, виручені від збуту врожаю, придбати для учнів підручники та письмове приладдя. 1923 року в школі навчалося понад 80 дітей і працювало два вчителі. 23 вересня 1923 року в Пантазіївці відкрили сільбудинок, при якому працювала школа неписьменності для допризовників, а тричі на тиждень – лікнеп для дорослих, де навчання проводили місцеві вчителі. 1924 року при Пантазіївській Раді почав діяти жінвідділ, який очолила вчителька К. Г. Половинко. В січні 1925 року організували ще 4 пункти лікнепу. Жінки – активістки та комсомольці влаштовували для неписьменних голосні читки газет, журналів, книг. В селі почала працювати хата – читальня.

1925 року в селі почали виникати колективні об’єднання. Перший ТСОЗ « Вільна праця», створений 19 грудня, об’єднав десять незаможних господарств. Товариство мало 59 десятин землі, 16 коней, 9 плугів, 4 сівалки, 5 жаток. Головою ТСОЗу обрали селянина – бідняка Л. К. Скрипника. 4 березня наступного року вісім господарств утворили землеробське товариство «Культурне поле». Очолив його Д. Ф. Бондаренко. Того ж дня ще 10 родин організували товариство «Зразкове поле», де головою став бідняк – О. С. Бондаренко. В липні 1926 року виникло ще два товариства – «Шлях незаможника» і «В єднанні – сила».

В серпні 1929 року на базі існуючих ТСОЗів у Пантазіївці створено сільськогосподарську артіль «Перше серпня». Її очолив комуніст І. Й. Авраменко. В Успенівці організовано артіль «14-те Жовтня», яку очолив селянин – бідняк Є. С. Половинко. В с. Шевченковому селяни об’єдналися в колгосп ім. Дзержинського.

У 30-х роках у селі відкрили медпункт, пологовий будинок, обладнали дитячі ясла та ігрові майданчики. Ще 1929 року в Пантазіївці зведено нове приміщення школи, на будівництво якої держава виділила 12,6 тис. крб. 1932року початкову школу реорганізували в семирічну, а напередодні Великої Вітчизняної війни, на базі семирічки створено середню школу. Змістовною та різноманітною була робота сільського клубу.

Віроломний напад німецько-фашистських військ на Радянський Союз перервав мирну працю пантазіївців. У перші ж дні на фронт пішло 165 чоловік. З артілей частково евакуювали на схід гурти великої рогатої худоби, овець, свиней, вивезли частину врожаю. Хліб, що залишився, пантазіївці молотили вже в період окупації, а вночі розбирали його по домівках, щоб не дістався фашистам. 5 серпня 1941 року Пантазіївку окупували німецько-фашистські війська. В грудні 1942 року в селі почала діяти підпільно-диверсійна група у складі 29 чоловік. Очолив її вчитель С. В.Скіпа. Активну участь в операціях групи брали М. М. Булінок, І. К. Холявко, В. Т. Рябовол, М. Н. Четвертак, І. Т, Четвертак, П. Ф. Четвертак та ін. Члени групи розповсюдили близько тисячі листівок і повідомлень Радінформбюро, вбили понад 50 гітлерівців і поліцаїв, знищили 20 автомашин. 30 жовтня 1943 року до групи ввійшли льотчики з підбитого над станцією Знам’нка радянського літака Г. І. Усольцев та В. Г. Тимошкін. Голодні і стомлені ручалися вони у напрямку лінії фронту. Вибиваючись з останніх сил, льотчики вийшли з лісу і попросили хліба та води у селян, що працювали поблизу. Місцевий житель Ф. Ю. Шевченко, ризикуючи власним життям і життям своєї родини, прийняв їх, як рідних синів: переодягнув у цивільний одяг, нагодував, а через кілька днів допоміг їм встановити  зв’зок з підпільною групою. У листопаді 1943 року в Пантазіївці та Миколаївці, що поблизу села, було вбито кілька поліцаїв. Прибулі карателі зігнали для розстрілу до Пантазіївської школи майже всіх чоловіків обох сіл. Дізнавшись про це, Г. І. Усольцев, В. Г. Тимошкін та ще кілька підпільників вступили в нерівний бій  з численним загоном фашистів та поліцаїв. Скориставшись з цього, приречені втекли до лісу.

На фронтах Великої Вітчизняної війни воювало 165 пантазіївців, майже всі вони нагороджені за хоробрість та відвагу бойовими орденами та медалями. 

8 грудня 1943 року частини 33-го гвардійського корпусу 5-ї гвардійської армії визволили Пантазіївку від гітлерівців. В братській могилі, що знаходиться в центрі села, поховано 500 воїнів – визволителів, які полягли, рятуючи наше село.

Після вигнання фашистів майже всі господарські приміщення, клуб, школа, сільськогосподарський реманент були знищені, хліб і робоча худоба вивезені. Вже з перших днів після визволення були відновлені колгоспи «Перше серпня», «14-те Жовтня», « ім. Дзержинського». Держава допомогла колгоспникам коштами, будівельними матеріалами, насінням. Землю орали коровами, копали лопатами – довоєнну посівну площу було відновлено вже весною 1944 року. Після закінчення війни до села повернулися фронтовики. На кінець 1949-го року всі артілі досягли довоєнного рівня виробництва. У 1946 році 65 чоловік з Пантазіївки, Успенівки і Шевченкового нагороджено медаллю « За доблесну працю».

Ще весною 1944 року в селі почав працювати медпункт і пологовий будинок. Відкрила двері семирічна школа, відбудовувались клуби. В 1947 році поновили роботу оркестр народних інструментів, драматичний та хоровий колективи.

У 1950 році артілі «14-те Жовтня» та ім. Дзержинського злилися в одну – ім. Дзержинського. Через 5 років до них приєдналась артіль « Перше серпня». Господарство мало 3324 га земельних угідь, у т.ч. 2853 га орної землі. Переважало тут виробництво зерна, цукрових буряків, молока і м’яса.

Колгосп збільшує відрахування на культурно-побутові потреби  села. У 1956 році збудоване типове приміщення для дитячих ясел. Через рік споруджено колгоспну контору, клуб із стаціонарною кіноустановкою і залом для глядачів на 300 місць. У вересні 1957 року завершено електрифікацію та радіофікацію села. Значно зросли прибутки колгоспу. Це дало можливість побудувати комплекс тваринницьких приміщень, де основні процеси було механізовано. Доярки перейшли на двозмінну роботу. За вміле керівництво голова правління В. Г. Аленьков був нагороджений орденом Леніна. Про нього часто говорили: голова – син голови. Люди двох поколінь – батько й син Аленькови – очолювали колективні господарства, але на долю молодшого з них припала більша частина роботи. Тоді за його плечима не було й чверті віку, але він пройшов таку школу, що йому здавалося – неможливого в житті немає. Тією школою були Сталінград, Орловсько – Курська дуга, військові шляхи, які провели юнака по українських та білоруських землях. Більше п’яти  десятків років Володимир Григорович Аленьков стояв біля керма колгоспу і господарство швидко зводилося на ноги. У1969 році колгосп ім. Дзержинського мало понад 4,3 тис. га землі. Голові правління колгоспу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Але, звичайно, основний вклад в розвиток нашого села внесли прості трудівники ланів та ферм. Про це красномовно говорить той факт, що 78 пантазіївців було нагороджено медалями « За трудову доблесть».

Традиційними стали шефські зв’язки колгоспників Пантазіївки з робітниками Знам’янського локомотивного депо. У 1964 році зав’язалась дружба з трудівниками села Побєда Толбухінського округу в Болгарії. Болгари тричі побували в гостях у пантазіївців. 

У 1966 році, на мальовничому узліссі, неподалік від села, споруджено механічну майстерню тракторної бригади, будинок для механізаторів, їдальню, кімнати відпочинку, бібліотеку. У 1967 році споруджено будинок тваринників із залом на 100 місць, з профілакторієм, кабінетами спеціалістів.

В 60-х роках пантазіївці спорудили палац культури з бібліотекою та кімнатами для гуртків художньої самодіяльності, збудували продовольчий магазин, приміщення сільської Ради із залом засідань та кімнатою для реєстрації шлюбів і новонароджених. Зведено 125 нових будинків. Стали до ладу колгоспні пекарня та їдальня. Шлях з твердим покриттям зв’язав Пантазіївку з автострадою Київ – Донецьк. До революції пантазіївські селяни зверталися по медичну допомогу до Ново празької лікарні, яка була за 18 км. від села, а тепер у колгоспників з’явився свій фельдшерсько – акушерський пункт.

20 листопада 1961 року учні Пантазіївки одержали подарунок – типове приміщення для середньої школи з обладнаними кабінетами. Школа перейшла на однозмінну роботу з подовженим днем.

У 1970 році відкрився новий будинок культури, що стало великою і радісною подією в житті пантазіївських хліборобів,  всіх мешканців села. Колись тільки мріяти вони могли про таке чудове місце відпочинку. Крім великого залу на 300 глядацьких місць, на другому поверсі розмістилася простора бібліотека з читальним залом, абонементрм та книгосховищем. До послуг читачів – фонд в 15000 екз. Трудівники села навіть не могли уявити сільську бібліотеку без Неоніли Федорівни Могильної, яка в1953 році приїхала до Пантазіївки за направленням і пропрацювала завідуючою бібліотеки сорок років. За багаторічну, плідну працю Н. Ф. Могильну нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.

… Історія не стоїть на місці. Пройшли роки. Розпався Радянський Союз, розпочався період перебудови в СРСР, яка охопила всі сфери життєдіяльності суспільства, в т.ч. і сільське господарство. Воно опинилося в украй скрутному становищі. Аграрна реформа, розпочата у 90-х роках минулого століття призвела до того, що колгоспи в нашій державі практично перестали існувати. Не винятком став і колгосп ім. Дзержинського. Його правонаступником стало КСП «Пантазіївське», яке пізніше реорганізувалося в СВК «Пантазіївське», а потім в ТОВ «Пантазіївське».

Логін: *

Пароль: *